| обручи́тися – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | обручи́тися, обручи́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | обручі́мося, обручі́мось, обручі́мся | |
| 2 особа | обручи́ся, обручи́сь | обручі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | обручу́ся, обручу́сь | обру́чимося, обру́чимось, обру́чимся |
| 2 особа | обру́чишся | обру́читеся, обру́читесь |
| 3 особа | обру́читься | обру́чаться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | обручи́вся, обручи́всь | обручи́лися, обручи́лись |
| жін.р. | обручи́лася, обручи́лась | |
| сер.р. | обручи́лося, обручи́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| обручи́вшись | ||