Результати пошуку слова: Сон

Присвячую моїй сонячній Україні ЧАСТИНА ПЕРША Авто м’яко, як уткнувшись у туго напнуту сітку, зупиняється. … Сонце жовтими плямами мрійно гойдається на білій кошлатій купі. … Сонце скоса й густо червонить стіну робітні, рясно догори позаставлювану полицями з книжками. … Сонце зайшло, і салон стає червоно-фіолетовий.

А пора ж осiння, вiтер студить низом i до всього гостро торкається, сонце, червоне та велике, поволi за млин ховається, верби листя своє, рудим пiдбарвлене, гейби кури пiр’я весною, стрясають iз себе до землi, до рiчки i де попало. … Поле вироблене, вигноєне, пiд сонцем. … Оця мастка глинковатка… Проти сонця.

Iшов уздовж вулички, брук – тільки в нікчемних залишках, інколи розливалася на дорозі брунатна калюжа, скраю галасливо хлюпалися горобці: сонце впало на плесо, і калюжа раптом заграла й запромінилася гострими голубими спалахами. … Була така гарна й молода під тим сонцем! … – заплескала в долоні Соня, хазяйка квартири.

Литовський коваль Телявель викував Перкунасу сонце. … Битва громовика із хмарою відбувається для того, щоб визволити життєдайний, запліднюючий дощ або сонце: Бий, дзвоне, бий, Хмару розбий! … Нехай хмара на татари, А сонечко на християни! … Сварог Сварог — бог неба й небесного вогню, батько сонця.

Лева владного, що гідно носить спис, і меч, і щит, І Тамар, царицю-сонце, світлий лал її ланит,- Чи посмію їх вславляти, чи складу пісенний спит? … І вона над світом сяла, з сонцем зрівняна немов. … Як вона зросла, то сонце світлом тьмарила своїм. … Ніч безмісячна надходить, сонця блиск уже пригас.

У мій сон увійшла заграва міста над морем, що плинуло кудись далеко-далеко, край світу, і я силкувався пригадати (так само у сні, звичайно), де ж це я її щойно бачив? … Сон закінчився. … Сонце ось-ось випірне. … Коли було сонячно, перед нами щоразу поставав новий світ, волого сяючий, знадливий.

Такого не проспиш, до схід сонця ти вже па льотному полі, де небо навстріч тобі грає зорею, кличе в свою неосяжність. … Ви помітили, Соню, як горе єднає людей? … Станційна вежа ледь мріяла в далечі, цегла споруди холодно червоніла в призахіднім сонці. … — Не хвилюйтесь, Соню-сан, все буде о'кей!

Шевченко ЗАМІСТЬ ПРОЛОГА Вересневе сонце непомітно зайшло за потріскані негусті хмари і зразу ж розіслало аж за ліс недобілені полотна. … Сонце вискочило на вузьку міжхмарну прогалину і кинуло під ноги молодиці живу узорчасту тінь розлогої яблуні. … горбатою, тінню нахилилась над матір’ю літня, висушена сонцем і наймами жінка.

СОН Канае Сома бачив сон. … Той сон був дуже схожий на правду. … І хоч скільки разів він повторював собі, що це всього-на-всього сон, однаково не міг подолати жаху перед моторошним видовищем. … І саме цієї миті в нього виник сумнів – а може, це сон? … „Я бачу сон! … Сон! … Дивний сон. … Хоч сон уже скінчився, його й досі щось лякало.

21 І вчинив Господь Бог, що на Адама спав міцний сон, і заснув він. … 12 Коли ж сонце схилялось на захід, то спав сон на Аврама. … 17 І сталось, коли зайшло сонце й була темрява, то ось появилась мов димуюча піч, та смолоскип огняний перейшов поміж тими кусками жертви. … 23 Сонце зійшло над землею, а Лот прибув до Цоару.