| обріді́лий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | обріді́лий | обріді́ла | обріді́ле | обріді́лі |
| родовий | обріді́лого | обріді́лої | обріді́лого | обріді́лих |
| давальний | обріді́лому | обріді́лій | обріді́лому | обріді́лим |
| знахідний | обріді́лий, обріді́лого | обріді́лу | обріді́ле | обріді́лі, обріді́лих |
| орудний | обріді́лим | обріді́лою | обріді́лим | обріді́лими |
| місцевий | на/в обріді́лому, обріді́лім | на/в обріді́лій | на/в обріді́лому, обріді́лім | на/в обріді́лих |
| [рідко] | ||||