| обу́рюватися1 – дієслово недоконаного виду | ||
| (гніватися) | ||
| Інфінітив | обу́рюватися, обу́рюватись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | обу́рюймося, обу́рюймось | |
| 2 особа | обу́рюйся, обу́рюйсь | обу́рюйтеся, обу́рюйтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | обу́рюватимуся, обу́рюватимусь | обу́рюватимемося, обу́рюватимемось, обу́рюватимемся |
| 2 особа | обу́рюватимешся | обу́рюватиметеся, обу́рюватиметесь |
| 3 особа | обу́рюватиметься | обу́рюватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | обу́рююся, обу́рююсь | обу́рюємося, обу́рюємось, обу́рюємся |
| 2 особа | обу́рюєшся | обу́рюєтеся, обу́рюєтесь |
| 3 особа | обу́рюється | обу́рюються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| обу́рюючись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | обу́рювався, обу́рювавсь | обу́рювалися, обу́рювались |
| жін. р. | обу́рювалася, обу́рювалась | |
| сер. р. | обу́рювалося, обу́рювалось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| обу́рювавшись | ||