| одле́жувати – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | одле́жувати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | одле́жуймо | |
| 2 особа | одле́жуй | одле́жуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | одле́жуватиму | одле́жуватимемо, одле́жуватимем |
| 2 особа | одле́жуватимеш | одле́жуватимете |
| 3 особа | одле́жуватиме | одле́жуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | одле́жую | одле́жуємо, одле́жуєм |
| 2 особа | одле́жуєш | одле́жуєте |
| 3 особа | одле́жує | одле́жують |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| одле́жуючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | одле́жував | одле́жували |
| жін. р. | одле́жувала | |
| сер. р. | одле́жувало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| одле́жувавши | ||