| опе́рений1 – дієприкметник | ||||
| (від: опери”ти) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | опе́рений | опе́рена | опе́рене | опе́рені |
| родовий | опе́реного | опе́реної | опе́реного | опе́рених |
| давальний | опе́реному | опе́реній | опе́реному | опе́реним |
| знахідний | опе́рений, опе́реного | опе́рену | опе́рене | опе́рені, опе́рених |
| орудний | опе́реним | опе́реною | опе́реним | опе́реними |
| місцевий | на/в опе́реному, опе́ренім | на/в опе́реній | на/в опе́реному, опе́ренім | на/в опе́рених |