| опрово́дити – дієслово доконаного виду | ||
| (супроводити; вирядити) | ||
| Інфінітив | опрово́дити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | опрово́дьмо | |
| 2 особа | опрово́дь | опрово́дьте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | опрово́джу | опрово́димо, опрово́дим |
| 2 особа | опрово́диш | опрово́дите |
| 3 особа | опрово́дить | опрово́дять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | опрово́див | опрово́дили |
| жін.р. | опрово́дила | |
| сер.р. | опрово́дило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| опрово́дивши | ||