| | |
| освідча́ти – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | освідча́ти |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | освідча́ймо |
| 2 особа | освідча́й | освідча́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | освідча́тиму | освідча́тимемо, освідча́тимем |
| 2 особа | освідча́тимеш | освідча́тимете |
| 3 особа | освідча́тиме | освідча́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | освідча́ю | освідча́ємо, освідча́єм |
| 2 особа | освідча́єш | освідча́єте |
| 3 особа | освідча́є | освідча́ють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| освідча́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | освідча́в | освідча́ли |
| жін. р. | освідча́ла |
| сер. р. | освідча́ло |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| освідча́вши |
