| | |
| осві́йчатися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (освоїтися) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | осві́йчатися, осві́йчатись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | осві́йчаймося, осві́йчаймось |
| 2 особа | осві́йчайся, осві́йчайсь | осві́йчайтеся, осві́йчайтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | осві́йчаюся, осві́йчаюсь | осві́йчаємося, осві́йчаємось, осві́йчаємся |
| 2 особа | осві́йчаєшся | осві́йчаєтеся, осві́йчаєтесь |
| 3 особа | осві́йчається | осві́йчаються |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | осві́йчався, осві́йчавсь | осві́йчалися, осві́йчались |
| жін.р. | осві́йчалася, осві́йчалась |
| сер.р. | осві́йчалося, осві́йчалось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| осві́йчавшись |
