| | |
| осе́лювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | осе́лювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | осе́люймо |
| 2 особа | осе́люй | осе́люйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | осе́люватиму | осе́люватимемо, осе́люватимем |
| 2 особа | осе́люватимеш | осе́люватимете |
| 3 особа | осе́люватиме | осе́люватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | осе́люю | осе́люємо, осе́люєм |
| 2 особа | осе́люєш | осе́люєте |
| 3 особа | осе́лює | осе́люють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| осе́люючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | осе́лював | осе́лювали |
| жін. р. | осе́лювала |
| сер. р. | осе́лювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| осе́люваний |
| Безособова форма |
| осе́лювано |
| Дієприслівник |
| осе́лювавши |
