| | |
| осми́слювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | осми́слювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | осми́слюймо |
| 2 особа | осми́слюй | осми́слюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | осми́слюватиму | осми́слюватимемо, осми́слюватимем |
| 2 особа | осми́слюватимеш | осми́слюватимете |
| 3 особа | осми́слюватиме | осми́слюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | осми́слюю | осми́слюємо, осми́слюєм |
| 2 особа | осми́слюєш | осми́слюєте |
| 3 особа | осми́слює | осми́слюють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| осми́слюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | осми́слював | осми́слювали |
| жін. р. | осми́слювала |
| сер. р. | осми́слювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| осми́слюваний |
| Безособова форма |
| осми́слювано |
| Дієприслівник |
| осми́слювавши |
