| | |
| осору́житися – дієслово недоконаного і доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | осору́житися, осору́житись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | осору́жмося, осору́жмось |
| 2 особа | осору́жся | осору́жтеся, осору́жтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | осору́житимуся, осору́житимусь | осору́житимемося, осору́житимемось, осору́житимемся |
| 2 особа | осору́житимешся | осору́житиметеся, осору́житиметесь |
| 3 особа | осору́житиметься | осору́житимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС |
| 1 особа | осору́жуся, осору́жусь | осору́жимося, осору́жимось, осору́жимся |
| 2 особа | осору́жишся | осору́житеся, осору́житесь |
| 3 особа | осору́житься | осору́жаться |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| осору́жачись* |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | осору́жився, осору́живсь | осору́жилися, осору́жились |
| жін. р. | осору́жилася, осору́жилась |
| сер. р. | осору́жилося, осору́жилось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| осору́жившись |
