| | |
| оспо́рювати – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | оспо́рювати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | оспо́рюймо |
| 2 особа | оспо́рюй | оспо́рюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | оспо́рюватиму | оспо́рюватимемо, оспо́рюватимем |
| 2 особа | оспо́рюватимеш | оспо́рюватимете |
| 3 особа | оспо́рюватиме | оспо́рюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | оспо́рюю | оспо́рюємо, оспо́рюєм |
| 2 особа | оспо́рюєш | оспо́рюєте |
| 3 особа | оспо́рює | оспо́рюють |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| оспо́рюючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | оспо́рював | оспо́рювали |
| жін. р. | оспо́рювала |
| сер. р. | оспо́рювало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| оспо́рюваний |
| Безособова форма |
| оспо́рювано |
| Дієприслівник |
| оспо́рювавши |
