| оторочи́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | оторочи́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | оторочі́мо, оторочі́м | |
| 2 особа | оторочи́ | оторочі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | оторочу́ | оторо́чимо, оторо́чим |
| 2 особа | оторо́чиш | оторо́чите |
| 3 особа | оторо́чить | оторо́чать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | оторочи́в | оторочи́ли |
| жін.р. | оторочи́ла | |
| сер.р. | оторочи́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| оторо́чений | ||
| Безособова форма | ||
| оторо́чено | ||
| Дієприслівник | ||
| оторочи́вши | ||