| оторо́чувати – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | оторо́чувати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | оторо́чуймо | |
| 2 особа | оторо́чуй | оторо́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | оторо́чуватиму | оторо́чуватимемо, оторо́чуватимем |
| 2 особа | оторо́чуватимеш | оторо́чуватимете |
| 3 особа | оторо́чуватиме | оторо́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | оторо́чую | оторо́чуємо, оторо́чуєм |
| 2 особа | оторо́чуєш | оторо́чуєте |
| 3 особа | оторо́чує | оторо́чують |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| оторо́чуючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | оторо́чував | оторо́чували |
| жін. р. | оторо́чувала | |
| сер. р. | оторо́чувало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| оторо́чувавши | ||