| отото́жнюватися – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | отото́жнюватися, отото́жнюватись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | отото́жнюймося, отото́жнюймось | |
| 2 особа | отото́жнюйся, отото́жнюйсь | отото́жнюйтеся, отото́жнюйтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | отото́жнюватимуся, отото́жнюватимусь | отото́жнюватимемося, отото́жнюватимемось, отото́жнюватимемся |
| 2 особа | отото́жнюватимешся | отото́жнюватиметеся, отото́жнюватиметесь |
| 3 особа | отото́жнюватиметься | отото́жнюватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | отото́жнююся, отото́жнююсь | отото́жнюємося, отото́жнюємось, отото́жнюємся |
| 2 особа | отото́жнюєшся | отото́жнюєтеся, отото́жнюєтесь |
| 3 особа | отото́жнюється | отото́жнюються |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| отото́жнюючись | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | отото́жнювався, отото́жнювавсь | отото́жнювалися, отото́жнювались |
| жін. р. | отото́жнювалася, отото́жнювалась | |
| сер. р. | отото́жнювалося, отото́жнювалось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| отото́жнювавшись | ||