оточе́нець – іменник чоловічого роду, істота | ||
відмінок | однина | множина |
називний | оточе́нець | оточе́нці |
родовий | оточе́нця | оточе́нців |
давальний | оточе́нцеві, оточе́нцю | оточе́нцям |
знахідний | оточе́нця | оточе́нців |
орудний | оточе́нцем | оточе́нцями |
місцевий | на/в оточе́нцеві, оточе́нці, оточе́нцю | на/в оточе́нцях |
кличний | оточе́нцю | оточе́нці |
[розм.] |