| отру́тний – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | отру́тний | отру́тна | отру́тне | отру́тні |
| родовий | отру́тного | отру́тної | отру́тного | отру́тних |
| давальний | отру́тному | отру́тній | отру́тному | отру́тним |
| знахідний | отру́тний | отру́тну | отру́тне | отру́тні |
| орудний | отру́тним | отру́тною | отру́тним | отру́тними |
| місцевий | на/в отру́тному, отру́тнім | на/в отру́тній | на/в отру́тному, отру́тнім | на/в отру́тних |
| [рідко] | ||||