| отуре́чувати – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | отуре́чувати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | отуре́чуймо | |
| 2 особа | отуре́чуй | отуре́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | отуре́чуватиму | отуре́чуватимемо, отуре́чуватимем |
| 2 особа | отуре́чуватимеш | отуре́чуватимете |
| 3 особа | отуре́чуватиме | отуре́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | отуре́чую | отуре́чуємо, отуре́чуєм |
| 2 особа | отуре́чуєш | отуре́чуєте |
| 3 особа | отуре́чує | отуре́чують |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| отуре́чуючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | отуре́чував | отуре́чували |
| жін. р. | отуре́чувала | |
| сер. р. | отуре́чувало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| отуре́чуваний | ||
| Безособова форма | ||
| отуре́чувано | ||
| Дієприслівник | ||
| отуре́чувавши | ||