| | |
| очолові́читися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | очолові́читися, очолові́читись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | очолові́чмося, очолові́чмось |
| 2 особа | очолові́чся | очолові́чтеся, очолові́чтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | очолові́чуся, очолові́чусь | очолові́чимося, очолові́чимось, очолові́чимся |
| 2 особа | очолові́чишся | очолові́читеся, очолові́читесь |
| 3 особа | очолові́читься | очолові́чаться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | очолові́чився, очолові́чивсь | очолові́чилися, очолові́чились |
| жін.р. | очолові́чилася, очолові́чилась |
| сер.р. | очолові́чилося, очолові́чилось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| очолові́чившись |
