| | |
| очу́нюватися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | очу́нюватися, очу́нюватись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | очу́нюймося, очу́нюймось |
| 2 особа | очу́нюйся, очу́нюйсь | очу́нюйтеся, очу́нюйтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | очу́нюватимуся, очу́нюватимусь | очу́нюватимемося, очу́нюватимемось, очу́нюватимемся |
| 2 особа | очу́нюватимешся | очу́нюватиметеся, очу́нюватиметесь |
| 3 особа | очу́нюватиметься | очу́нюватимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | очу́нююся, очу́нююсь | очу́нюємося, очу́нюємось, очу́нюємся |
| 2 особа | очу́нюєшся | очу́нюєтеся, очу́нюєтесь |
| 3 особа | очу́нюється | очу́нюються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| очу́нюючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | очу́нювався, очу́нювавсь | очу́нювалися, очу́нювались |
| жін. р. | очу́нювалася, очу́нювалась |
| сер. р. | очу́нювалося, очу́нювалось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| очу́нювавшись |
