| ошеле́шений – дієприкметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | ошеле́шений | ошеле́шена | ошеле́шене | ошеле́шені |
| родовий | ошеле́шеного | ошеле́шеної | ошеле́шеного | ошеле́шених |
| давальний | ошеле́шеному | ошеле́шеній | ошеле́шеному | ошеле́шеним |
| знахідний | ошеле́шений, ошеле́шеного | ошеле́шену | ошеле́шене | ошеле́шені, ошеле́шених |
| орудний | ошеле́шеним | ошеле́шеною | ошеле́шеним | ошеле́шеними |
| місцевий | на/в ошеле́шеному, ошеле́шенім | на/в ошеле́шеній | на/в ошеле́шеному, ошеле́шенім | на/в ошеле́шених |
| [розм.] | ||||