| побелькоті́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | побелькоті́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | побелькоті́мо, побелькоті́м | |
| 2 особа | побелькоти́ | побелькоті́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | побелькочу́ | побелькотимо́, побелькоти́м |
| 2 особа | побелькоти́ш | побелькотите́ |
| 3 особа | побелькоти́ть | побелькотя́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | побелькоті́в | побелькоті́ли |
| жін.р. | побелькоті́ла | |
| сер.р. | побелькоті́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| побелькоті́вши | ||