| | |
| погу́кувати1 – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| (гу”кати не дуже сильно або час від часу) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | погу́кувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | погу́куймо |
| 2 особа | погу́куй | погу́куйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | погу́куватиму | погу́куватимемо, погу́куватимем |
| 2 особа | погу́куватимеш | погу́куватимете |
| 3 особа | погу́куватиме | погу́куватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | погу́кую | погу́куємо, погу́куєм |
| 2 особа | погу́куєш | погу́куєте |
| 3 особа | погу́кує | погу́кують |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| погу́куючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | погу́кував | погу́кували |
| жін. р. | погу́кувала |
| сер. р. | погу́кувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| погу́кувавши |
