| подуши́тися1 – дієслово доконаного виду | ||
| (задихнутися) | ||
| Інфінітив | подуши́тися, подуши́тись | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | подуші́мося, подуші́мось, подуші́мся | |
| 2 особа | подуші́ться | |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | подушимо́ся, подушимо́сь, подуши́мся | |
| 2 особа | подушите́ся, подушите́сь | |
| 3 особа | подуши́ться | подуша́ться |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | подуши́вся, подуши́всь | подуши́лися, подуши́лись |
| жін.р. | подуши́лася, подуши́лась | |
| сер.р. | подуши́ося, подуши́лось | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| подуши́вшись | ||