| | |
| покукурі́кати – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | покукурі́кати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | покукурі́каймо, покукурі́чмо |
| 2 особа | покукурі́кай, покукурі́ч | покукурі́кайте, покукурі́чте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | покукурі́каю, покукурі́чу | покукурі́каємо, покукурі́каєм, покукурі́чемо, покукурі́чем |
| 2 особа | покукурі́каєш, покукурі́чеш | покукурі́каєте, покукурі́чете |
| 3 особа | покукурі́кає, покукурі́че | покукурі́кають, покукурі́чуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | покукурі́кав | покукурі́кали |
| жін.р. | покукурі́кала |
| сер.р. | покукурі́кало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| покукурі́каний |
| Безособова форма |
| покукурі́кано |
| Дієприслівник |
| покукурі́кавши |
