| полегка́р – іменник чоловічого роду | ||
| (легковажна людина, не схильна до праці) | ||
| відмінок | однина | множина |
| називний | полегка́р | полегкарі́ |
| родовий | полегкаря́ | полегкарі́в |
| давальний | полегкаре́ві, полегкарю́ | полегкаря́м |
| знахідний | полегкаря́ | полегкарі́в |
| орудний | полегкаре́м | полегкаря́ми |
| місцевий | на/у полегкаре́ві, полегкарю́, полегкарі́ | на/у полегкаря́х |
| кличний | полегка́рю | полегкарі́ |
| [діал.] |