| | |
| понагоро́джувати1 – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| (нагородити багато чого-небудь, у багатьох місцях) | | |
| | |
| | |
| Інфінітив | понагоро́джувати |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | понагоро́джуймо |
| 2 особа | понагоро́джуй | понагоро́джуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | понагоро́джую | понагоро́джуємо, понагоро́джуєм |
| 2 особа | понагоро́джуєш | понагоро́джуєте |
| 3 особа | понагоро́джує | понагоро́джують |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | понагоро́джував | понагоро́джували |
| жін.р. | понагоро́джувала |
| сер.р. | понагоро́джувало |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
| понагоро́джуваний |
| Безособова форма |
| понагоро́джувано |
| Дієприслівник |
| понагоро́джувавши |
