| постанови́ти1 – дієслово доконаного виду | ||
| (прийняти ухвалу, рішення) | ||
| Інфінітив | постанови́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | постанові́мо, постанові́м | |
| 2 особа | постанови́ | постанові́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | постановлю́ | постано́вимо, постано́вим |
| 2 особа | постано́виш | постано́вите |
| 3 особа | постано́вить | постано́влять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | постанови́в | постанови́ли |
| жін.р. | постанови́ла | |
| сер.р. | постанови́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| постано́влений | ||
| Безособова форма | ||
| постано́влено | ||
| Дієприслівник | ||
| постанови́вши | ||