| | |
| поту́житися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | поту́житися, поту́житись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | поту́жмося, поту́жмось |
| 2 особа | поту́жся | поту́жтеся, поту́жтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | поту́жуся, поту́жусь | поту́жимося, поту́жимось, поту́жимся |
| 2 особа | поту́жишся | поту́житеся, поту́житесь |
| 3 особа | поту́житься | поту́жаться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | поту́жився, поту́живсь | поту́жилися, поту́жились |
| жін.р. | поту́жилася, поту́жилась |
| сер.р. | поту́жилося, поту́жилось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| поту́жившись |
| | |
| [розм.] | | |
