| потужи́ти – дієслово доконаного виду | ||
| (тужити якийсь час) | ||
| Інфінітив | потужи́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | потужі́мо, потужі́м | |
| 2 особа | потужи́ | потужі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | потужу́ | поту́жимо, поту́жим |
| 2 особа | поту́жиш | поту́жите |
| 3 особа | поту́жить | поту́жать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | потужи́в | потужи́ли |
| жін.р. | потужи́ла | |
| сер.р. | потужи́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| потужи́вши | ||