| | | | |
| правотво́рчий – прикметник | | | | |
| | | | |
| | | | |
| | | | |
| відмінок | однина | множина |
| чол. р. | жін. р. | сер. р. |
| називний | правотво́рчий | правотво́рча | правотво́рче | правотво́рчі |
| родовий | правотво́рчого | правотво́рчої | правотво́рчого | правотво́рчих |
| давальний | правотво́рчому | правотво́рчій | правотво́рчому | правотво́рчим |
| знахідний | правотво́рчий, правотво́рчого | правотво́рчу | правотво́рче | правотво́рчі, правотво́рчих |
| орудний | правотво́рчим | правотво́рчою | правотво́рчим | правотво́рчими |
| місцевий | на/у правотво́рчому, правотво́рчім | на/у правотво́рчій | на/у правотво́рчому, правотво́рчім | на/у правотво́рчих |
