пригово́рювати – дієслово недоконаного виду | ||
Інфінітив | пригово́рювати | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | пригово́рюймо | |
2 особа | пригово́рюй | пригово́рюйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | пригово́рюватиму | пригово́рюватимемо, пригово́рюватимем |
2 особа | пригово́рюватимеш | пригово́рюватимете |
3 особа | пригово́рюватиме | пригово́рюватимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
1 особа | пригово́рюю | пригово́рюємо, пригово́рюєм |
2 особа | пригово́рюєш | пригово́рюєте |
3 особа | пригово́рює | пригово́рюють |
Активний дієприкметник | ||
Дієприслівник | ||
пригово́рюючи | ||
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол. р. | пригово́рював | пригово́рювали |
жін. р. | пригово́рювала | |
сер. р. | пригово́рювало | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
пригово́рювавши |