| приперчи́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | приперчи́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | приперчі́мо, приперчі́м | |
| 2 особа | приперчи́ | приперчі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | приперчу́ | приперчимо́, приперчи́м |
| 2 особа | приперчи́ш | приперчите́ |
| 3 особа | приперчи́ть | приперча́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | приперчи́в | приперчи́ли |
| жін.р. | приперчи́ла | |
| сер.р. | приперчи́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| припе́рчений | ||
| Безособова форма | ||
| припе́рчено | ||
| Дієприслівник | ||
| приперчи́вши | ||