| | |
| пробача́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | пробача́тися, пробача́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | пробача́ймося, пробача́ймось |
| 2 особа | пробача́йся, пробача́йсь | пробача́йтеся, пробача́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | пробача́тимуся, пробача́тимусь | пробача́тимемося, пробача́тимемось, пробача́тимемся |
| 2 особа | пробача́тимешся | пробача́тиметеся, пробача́тиметесь |
| 3 особа | пробача́тиметься | пробача́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | пробача́юся, пробача́юсь | пробача́ємося, пробача́ємось, пробача́ємся |
| 2 особа | пробача́єшся | пробача́єтеся, пробача́єтесь |
| 3 особа | пробача́ється | пробача́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| пробача́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | пробача́вся, пробача́всь | пробача́лися, пробача́лись |
| жін. р. | пробача́лася, пробача́лась |
| сер. р. | пробача́лося, пробача́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| пробача́вшись |
