| пробура́вити – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | пробура́вити | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | пробура́вмо | |
| 2 особа | пробура́в | пробура́вте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | пробура́влю | пробура́вимо, пробура́вим |
| 2 особа | пробура́виш | пробура́вите |
| 3 особа | пробура́вить | пробура́влять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | пробура́вив | пробура́вили |
| жін.р. | пробура́вила | |
| сер.р. | пробура́вило | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| пробура́влений | ||
| Безособова форма | ||
| пробура́влено | ||
| Дієприслівник | ||
| пробура́вивши | ||