| пробури́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | пробури́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | пробурі́мо, пробурі́м | |
| 2 особа | пробури́ | пробурі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | пробурю́ | пробуримо́, пробури́м |
| 2 особа | пробури́ш | пробурите́ |
| 3 особа | пробури́ть | пробуря́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | пробури́в | пробури́ли |
| жін.р. | пробури́ла | |
| сер.р. | пробури́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| пробу́рений | ||
| Безособова форма | ||
| пробу́рено | ||
| Дієприслівник | ||
| пробури́вши | ||