| провоку́ючий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | провоку́ючий | провоку́юча | провоку́юче | провоку́ючі |
| родовий | провоку́ючого | провоку́ючої | провоку́ючого | провоку́ючих |
| давальний | провоку́ючому | провоку́ючій | провоку́ючому | провоку́ючим |
| знахідний | провоку́ючий | провоку́ючу | провоку́юче | провоку́ючі |
| орудний | провоку́ючим | провоку́ючою | провоку́ючим | провоку́ючими |
| місцевий | на/у провоку́ючому, провоку́ючім | на/у провоку́ючій | на/у провоку́ючому, провоку́ючім | на/у провоку́ючих |
| [рідко] | ||||