| проволочи́ти1 – дієслово доконаного виду | ||
| (протягнути; затримати) | ||
| Інфінітив | проволочи́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | проволочі́мо, проволочі́м | |
| 2 особа | проволочи́ | проволочі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | проволочу́ | проволо́чимо, проволо́чим |
| 2 особа | проволо́чиш | проволо́чите |
| 3 особа | проволо́чить | проволо́чать |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | проволочи́в | проволочи́ли |
| жін.р. | проволочи́ла | |
| сер.р. | проволочи́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| проволо́чений | ||
| Безособова форма | ||
| проволо́чено | ||
| Дієприслівник | ||
| проволочи́вши | ||