| проворкота́ти – дієслово доконаного виду | ||
| Інфінітив | проворкота́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | проворкочі́мо, проворкочі́м | |
| 2 особа | проворкочи́ | проворкочі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | проворкочу́ | проворко́чемо, проворко́чем |
| 2 особа | проворко́чеш | проворко́чете |
| 3 особа | проворко́че | проворко́чуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | проворкота́в | проворкота́ли |
| жін.р. | проворкота́ла | |
| сер.р. | проворкота́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| проворкота́вши | ||