| проголоси́ти1 – дієслово доконаного виду | ||
| (голосити якийсь час; сказати плаксивим тоном) | ||
| Інфінітив | проголоси́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | проголосі́мо, проголосі́м | |
| 2 особа | проголоси́ | проголосі́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | проголошу́ | проголо́симо, проголо́сим |
| 2 особа | проголо́сиш | проголо́сите |
| 3 особа | проголо́сить | проголо́сять |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | проголоси́в | проголоси́ли |
| жін.р. | проголоси́ла | |
| сер.р. | проголоси́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| проголоси́вши | ||