| | |
| прожури́тися – дієслово доконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | прожури́тися, прожури́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | прожурі́мося, прожурі́мось, прожурі́мся |
| 2 особа | прожури́ся, прожури́сь | прожурі́ться |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | прожурю́ся, прожурю́сь | прожу́римося, прожу́римось, прожу́римся |
| 2 особа | прожу́ришся | прожу́ритеся, прожу́ритесь |
| 3 особа | прожу́риться | прожу́ряться |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол.р. | прожури́вся, прожури́всь | прожури́лися, прожури́лись |
| жін.р. | прожури́лася, прожури́лась |
| сер.р. | прожури́лося, прожури́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| прожури́вшись |
