| прозву́чувати – дієслово недоконаного виду | ||
| Інфінітив | прозву́чувати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | прозву́чуймо | |
| 2 особа | прозву́чуй | прозву́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | прозву́чуватиму | прозву́чуватимемо, прозву́чуватимем |
| 2 особа | прозву́чуватимеш | прозву́чуватимете |
| 3 особа | прозву́чуватиме | прозву́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | прозву́чую | прозву́чуємо, прозву́чуєм |
| 2 особа | прозву́чуєш | прозву́чуєте |
| 3 особа | прозву́чує | прозву́чують |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| прозву́чуючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | прозву́чував | прозву́чували |
| жін. р. | прозву́чувала | |
| сер. р. | прозву́чувало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| прозву́чувавши | ||