| проко́лотий – дієприкметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | проко́лотий | проко́лота | проко́лоте | проко́лоті |
| родовий | проко́лотого | проко́лотої | проко́лотого | проко́лотих |
| давальний | проко́лотому | проко́лотій | проко́лотому | проко́лотим |
| знахідний | проко́лотий, проко́лотого | проко́лоту | проко́лоте | проко́лоті, проко́лотих |
| орудний | проко́лотим | проко́лотою | проко́лотим | проко́лотими |
| місцевий | на/у проко́лотому, проко́лотім | на/у проко́лотій | на/у проко́лотому, проко́лотім | на/у проко́лотих |