| просліди́ти1 – дієслово доконаного виду | ||
| (прослідкувати; дослідити) | ||
| Інфінітив | просліди́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | просліді́мо, просліді́м | |
| 2 особа | просліди́ | просліді́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | просліджу́ | прослідимо́, просліди́м |
| 2 особа | просліди́ш | прослідите́ |
| 3 особа | просліди́ть | прослідя́ть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол.р. | просліди́в | просліди́ли |
| жін.р. | просліди́ла | |
| сер.р. | просліди́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| просліди́вши | ||