| | | | |
| процито́ваний – дієприкметник | | | | |
| | | | |
| | | | |
| | | | |
| відмінок | однина | множина |
| чол. р. | жін. р. | сер. р. |
| називний | процито́ваний | процито́вана | процито́ване | процито́вані |
| родовий | процито́ваного | процито́ваної | процито́ваного | процито́ваних |
| давальний | процито́ваному | процито́ваній | процито́ваному | процито́ваним |
| знахідний | процито́ваний, процито́ваного | процито́вану | процито́ване | процито́вані, процито́ваних |
| орудний | процито́ваним | процито́ваною | процито́ваним | процито́ваними |
| місцевий | на/у процито́ваному, процито́ванім | на/у процито́ваній | на/у процито́ваному, процито́ванім | на/у процито́ваних |
