| | |
| прямува́тися – дієслово недоконаного виду | | |
| | |
| | |
| | |
| Інфінітив | прямува́тися, прямува́тись |
| однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | пряму́ймося, пряму́ймось |
| 2 особа | пряму́йся, пряму́йсь | пряму́йтеся, пряму́йтесь |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | прямува́тимуся, прямува́тимусь | прямува́тимемося, прямува́тимемось, прямува́тимемся |
| 2 особа | прямува́тимешся | прямува́тиметеся, прямува́тиметесь |
| 3 особа | прямува́тиметься | прямува́тимуться |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | пряму́юся, пряму́юсь | пряму́ємося, пряму́ємось, пряму́ємся |
| 2 особа | пряму́єшся | пряму́єтеся, пряму́єтесь |
| 3 особа | пряму́ється | пряму́ються |
| Активний дієприкметник |
|
| Дієприслівник |
| пряму́ючись |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | прямува́вся, прямува́всь | прямува́лися, прямува́лись |
| жін. р. | прямува́лася, прямува́лась |
| сер. р. | прямува́лося, прямува́лось |
| Активний дієприкметник |
|
| Пасивний дієприкметник |
|
| Безособова форма |
|
| Дієприслівник |
| прямува́вшись |
