| рипу́чий – прикметник | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | рипу́чий | рипу́ча | рипу́че | рипу́чі |
| родовий | рипу́чого | рипу́чої | рипу́чого | рипу́чих |
| давальний | рипу́чому | рипу́чій | рипу́чому | рипу́чим |
| знахідний | рипу́чий | рипу́чу | рипу́че | рипу́чі |
| орудний | рипу́чим | рипу́чою | рипу́чим | рипу́чими |
| місцевий | на/у рипу́чому, рипу́чім | на/у рипу́чій | на/у рипу́чому, рипу́чім | на/у рипу́чих |