| робу́чий – прикметник | ||||
| (робочий) | ||||
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | робу́чий | робу́ча | робу́че | робу́чі |
| родовий | робу́чого | робу́чої | робу́чого | робу́чих |
| давальний | робу́чому | робу́чій | робу́чому | робу́чим |
| знахідний | робу́чий, робу́чого | робу́чу | робу́че | робу́чі, робу́чих |
| орудний | робу́чим | робу́чою | робу́чим | робу́чими |
| місцевий | на/у робу́чому, робу́чім | на/у робу́чій | на/у робу́чому, робу́чім | на/у робу́чих |
| [діал.] | ||||