розгу́блювати – дієслово недоконаного виду | ||
Інфінітив | розгу́блювати | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | розгу́блюймо | |
2 особа | розгу́блюй | розгу́блюйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | розгу́блюватиму | розгу́блюватимемо, розгу́блюватимем |
2 особа | розгу́блюватимеш | розгу́блюватимете |
3 особа | розгу́блюватиме | розгу́блюватимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
1 особа | розгу́блюю | розгу́блюємо, розгу́блюєм |
2 особа | розгу́блюєш | розгу́блюєте |
3 особа | розгу́блює | розгу́блюють |
Активний дієприкметник | ||
Дієприслівник | ||
розгу́блюючи | ||
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол. р. | розгу́блював | розгу́блювали |
жін. р. | розгу́блювала | |
сер. р. | розгу́блювало | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
розгу́блювавши |